Книги

Іван Франко


Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни,-
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.

Золотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів всіх
Не встидайсь, не губи!

Бо минуть — далі труд
В самоті і глуші,
Мозолі наростуть
На руках і душі.

Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить.
А добро веселить,-
Той цілий чоловік.

Тож сли всю життя путь
Чоловіком цілим
Не прийдесь тобі буть-
Будь хоч хвилечку ним.

Комментарии:

  • 2014-05-28 18:32 Имя: vlada

    Бувають хвилі — серце мліє
    І скорбних мислей рій летить,
    Мов чорна хмара небо криє
    І грім у хмарі гуркотить.
    0
  • 2014-05-28 18:32 Имя: vlada

    Тяжко-важко вік свій коротати
    У незнання сумерці німім,
    І хилитись, і в ярмі стогнати,
    До могили простогнати в нім.

    Тяжко-важко вік цілий боліти,
    А не знати навіть, де болить;
    Мучитись у горі, а не вміти
    Того горя й крихточку вменшить.

    А ще тяжче бачити всю муку,
    Знати добре джерело її,
    Але не могти подати руку
    Тому брату, що так стогне в тьмі.

    А ще тяжче гаряче бажати
    Волі, правди, братньої любви,
    Шарпатись у путах, гризти крати,
    А на волю встати не могти.
    0
  • 2014-05-28 19:37 Имя: vlada

    О краю мій, світе!
    Щоб раз тебе вздріти,
    Я рад був терпіти
    Весь вік у ярмі.
    0
  • 2014-05-28 20:10 Имя: vlada

    Ще те не вродилось
    Остреє залізо,
    Щоб ним правду й волю
    Самодур зарізав!

    Ще той не вродився
    Жар, щоб в нім згоріло
    Вічне діло духа,
    Не лиш утле тіло!
    0
  • 2014-05-28 22:14 Имя: vlada

    Ідеалісти

    Під пнем перегнилим в болоті гнилому
    Вертяться, клубляться дрібні черв'яки:
    І вродились, виросли й гинуть у ньому,
    А другі їх тілом живуть залюбки.

    І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
    Десь сонце горить у всім чарі весни,
    А в сонця промінні, у рардості вічній
    Гуляють і золотом сяють вони.

    Ті сни свої черви складали в системи
    З заключенням: так є найліпше, як є;
    Читали промови, співали поеми
    Про гарне, щасливе в болоті життє.

    Втім люди той пень відвалили й поперли,
    І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
    На сонце те глипнули черви й померли
    І, мручи, убійчеє світло кляли.

    1882
    0
  • 2014-05-28 22:36 Имя: vlada

    Не люди наші вороги,
    Хоч люди гонять нас, і судять,
    І запирають до тюрми,
    І висмівають нас, і гудять.

    Бо люди що? Каміння те,
    Котре, розбурхана весною,
    Валами котить і несе
    Ріка розлитая з собою.

    Не в людях зло, а в путах тих,
    Котрі незримими вузлами
    Скрутили сильних і слабих
    З їх мукою і їх ділами.
    0
  • 2014-05-28 23:45 Имя: vlada

    ЧОВЕН

    Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
    Мов диття , цікава, шепче і розпитує вона:
    "Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
    І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?

    І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
    "Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить
    Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
    Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.

    Хвилі — то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
    Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
    Поки лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
    Вітер гонить, хвиля ломить — і я вже на дно пішов.

    Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
    Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
    Кажуть, що природа — мати нас держить, як їм там тре,
    А в кінці мене цілого знов до себе відбере.

    Що ж тут думати? Тримає,то тримає, а візьме,
    То візьме — ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
    Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь —
    Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!"

    Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
    Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
    "Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил —
    Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!

    Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
    Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
    І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
    Хто не має цілі. Човен, як пливеш, то знай же, де!

    Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
    Таж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш!
    А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
    Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!"

    Стрий, 13 іюня 1880
    0
  • 2014-05-29 00:00 Имя: vlada

    КАМЕНЯРI

    Я бачив дивний сон.
    Немов передо мною
    Безмiрна, та пуста, i дика площина
    I я, прикований ланцем залiзним, стою
    Пiд височенною гранiтною скалою,
    А далi тисячi таких самих, як я.

    У кожного чоло життя i жаль порили,
    I в оцi кожного горить любовi жар,
    I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили,
    I плечi кожного додолу ся схилили,
    Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.

    У кожного в руках тяжкий залiзний молот,
    I голос сильний нам згори, як грiм, гримить:
    "Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
    Не спинить вас!
    Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
    Бо вам призначено скалу сесю розбить".

    I всi ми, як один, пiдняли вгору руки,
    I тисяч молотiв о камiнь загуло,
    I в тисячнi боки розприскалися штуки
    Та вiдривки скали; ми з силою розпуки
    Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

    Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
    Так нашi молоти гримiли раз у раз;
    I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували;
    Хоч не одного там калiчили тi скали,
    Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.

    I кожний з нас те знав, що слави нам не буде,
    Нi пам'ятi в людей за сей кривавий труд,
    Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди,
    Як ми проб'єм її та вирiвняєм всюди,
    Як нашi костi тут пiд нею зогниють.

    Та слави людської зовсiм ми не бажали,
    Бо не герої ми i не богатирi.
    Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли
    На себе пута. Ми рабами волi стали:
    На шляху поступу ми лиш каменярi.

    I всi ми вiрили, що своїми руками
    Розiб'ємо скалу, роздробимо гранiт,
    Що кров'ю власною i власними кiстками
    Твердий змуруємо гостинець i за нами
    Прийде нове життя, добро нове у свiт.

    I знали ми, що там далеко десь у свiтi,
    Який ми кинули для працi, поту й пут,
    За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти,
    Що други й недруги, гнiвнiї та сердитi,
    I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть.

    Ми знали се, i в нас не раз душа болiла,
    I серце рвалося, i груди жаль стискав;
    Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла,
    Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла,
    0
  • 2014-05-29 00:56 Имя: vlada

    ПОЕЗІЯ

    В житті, мов на шляху, лиць сотні стрічаєш,
    Та в поспіху їх безучасно лишаєш.

    Часом лиш попадесь лице характерне,
    Що взір поневолі до себе приверне.

    Зирнеш, заговориш і стиснеш за руку —
    Найближча хвилина приносить розлуку.

    Та довго ще в тямці відтіль і відсіль
    Не раз визирає приязний профіль.

    Та де з ким тісніше злучив тя шлях долі
    Чи в бою, чи в праці на рідному полі.

    Живеш поруч нього, смієшся і плачеш,
    Здається, всі думи в душі його бачиш.

    Здається, все ясне, і гнів його й ласка, —
    Аж глянеш пильніше: все маска і маска.

    Лиш маску ти знаєш, її ти любив,
    Що криєсь за нею — і хто ж се зглубив?

    Часом лиш припадок ту маску відхилить —
    Зирнеш і жахнешся: "Чи взір мене милить?

    Чи знав я сю постать, чи бачив уже?
    Лице мов знайоме, та зовсім чуже!"

    Профілі і маски — ось поле розлоге!
    Ось все, що дає нам життя наше вбоге.

    І вбогі жили б ми, понурі, як мари,
    Якби не поезії дивнії чари.

    Вона ті профілі хапа на льоту,
    Дає їм безсмертне життя, теплоту;

    Всі маски свобідно вона відхиляє
    І в душах, мов в книзі, вигідно читає.

    Укритеє щастя, мов мати дитину,
    Вона обгортає у теплу ряднину.

    Незримії сльози, що плаче душа,
    Вона поцілуєм своїм осуша.

    1893
    0
  • 2014-05-29 02:03 Имя: vlada

    Щастя не ждімо,
    Щастя не де, а в нас!
    К сонцю спішімо,
    Хоч його промінь згас, —
    Вдень буде знов ясніть
    Чистим алмазом.
    В правди і волі світ
    Ходімо разом!
    0
  • 2014-05-29 02:06 Имя: vlada

    Боже, що за дивний світ,
    Що за переверти!
    Чи сміятись, чи жаліть,
    Чи просити смерти?..
    0
  • 2014-05-29 02:15 Имя: vlada

    Лиш в праці мужа виробляєсь сила,
    Лиш праця світ таким, як є, створила,
    Лиш в праці варто і для праці жить.
    0
  • 2014-05-29 02:58 Имя: vlada

    ПІСНЯ БУДУЩИНИ

    Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу.

    Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою.

    І над обновленим, щасливим світом, Над збратаними, чистими людьми Ти зацвітеш новим, пречудним цвітом.

    Прийде той час! Істотою цілою
    Ми чуєм хід його поза собою,
    Та доживем його — не ми...не ми!
    0
  • 2014-05-29 04:43 Имя: vlada

    Не в серці людськім зло! А зла основа — Се глупота й тота міцна будова, — Що здвигнена людьми і їх же губить.
    0
  • 2014-05-29 07:01 Имя: vlada

    Хто з злом не боресь, той людей не любить!
    0
  • 2014-05-29 12:11 Имя: vlada

    В ШИНКУ

    Сидів в шинку і пив горівку,
    Бо коло серця щось пекло.
    Згадав про діти, хору жінку,
    Згадав про щастя, що втекло...
    Згадав, як був господар він,
    Як шанували го сусіди,
    Всяк віддавав йому поклін
    І слово добреє завсіди.
    А далі...далі не хотів
    І згадувать!..Настало лихо!
    Чому мовчати він не вмів,
    Коли казали бути тихо?
    Коли громаду кривдив пан,
    Чому він мусив впоминатись,
    Хоч не його зорали лан,
    З панами права добиватись?
    І не добивсь з панами права,
    Ще й сам від них біди назнавсь:
    Громадськая пропала справа,
    Він сам до крихти зруйнувавсь.
    Худоба, хата, поле й сад
    Пішли на кошти судовії,
    В широкий світ, неначе в ад,
    Його з сім'єю без надії,
    Без хліба пхнули. Жінка мре
    Із голоду на переднівку,
    У наймах діти...Тато де?
    Сидить в шинку і п'є горівку.

    1881
    0
  • 2014-05-29 12:52 Имя: vlada

    МАКСИМ ЦЮНИК [1]

    Дев'ять ще голин кричав ти,
    Як та штольня завалилась,
    Де, нещасний, працював ти, —
    Дев'ять ще годин конав ти.

    А юрба їх там тіснилась,
    Слухаючи крику твого,
    Та рука й одна не ймилась,
    До рятунку не стулилась.

    Дев'ять ще годин страшного
    Конання — чи не замного
    Горя випало для того,
    Хто за весь свій вік не взнав

    Дев'яти годин розкішних,
    Дев'яти новин потішних,
    В вічній нужді, сльозах вічних
    Весь свій вік не жив — конав?..
    1881

    [1] Так звався робітник з Нагуєвич, котрий в Бориславі погиб, працюючи в штольні. Штольня, лихо збудована, завалилася всередині, так що засипаний в глухому кінці робітник мав ще довкола себе трохи вільного місця. Дев'ять годин чутит було відтам крик нещасного, і дев'ять годин слухали того крику надзорці й робітники, не пробуючи навітиь приложити рук до рятунку.
    0
  • 2014-05-29 13:23 Имя: vlada

    ГАЛАГАН [1]
    Мамо! мамо! — кличе Йван,
    Хлопчик, може, шести літ. —
    Подивіться, подивіть,
    Маю дзіньо, галаган!»

    «Де ж ти, синку, теє взяв?
    Чом ти, синку, так дрижиш?
    Боже, босий десь бував,
    Босий по снігу біжиш!»

    «То мені паничик дав...
    Я з ним бігав по снігах:
    Я босоніж, а він мав
    Черевички на ногах.

    «Як мя зловиш, дзіньо дам!» —
    Так він мовив та й побіг.
    Я... дігнав його... ма... мам...» «Синку, синку, що тобі?»

    Зсинів, наче боз, Іван,
    Зціпив зуби, одубів,
    З ручки випав галаган —
    Впав на землю і зомлів.

    А за тиждень в неділю,
    Плаче мати — пропало!
    Пройшла коса по зіллю,
    Бідне зілля зів'яло.

    В труні тихо спить Іван,
    Не бажає більше нич:
    В ручці має галаган —
    Той, що дав йому панич.
    1881

    [1] Мідяня монета, що стоїть 4 крейцери валюти австрійської.
    0
  • 2014-05-29 15:50 Имя: vlada

    Життя — се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.

    Сойчине крило
    0
  • 2014-05-29 16:27 Имя: vlada

    Розкрити коверту і переконатися — се була би найпростіша річ. Та ні. Нехай іще хвильку полежить. Ось тут передо мною. Запечатаний лист на твоє ім'я, з невідомого місця, писаний невідомою тобі рукою,— се все-таки якась тайна, містерія, загадка.
    0
  • 2014-05-29 16:43 Имя: vlada

    І подумай собі, що іноді досить одного слова, щоб убити чоловіка, щоб навіки або на довгі літа зробити його нещасливим!
    0
  • 2014-05-29 17:32 Имя: vlada

    Нерозв'явана загадка цікавить, навіває жаль або тугу — все те приємні почуття. Розв'язана може зранити або вбити
    0
  • 2014-05-29 18:55 Имя: vlada

    Се тілько ми, глупі і тупі, не розуміючи законів того скомплікованого паралелограма, не добачаючи всіх тих-сил, що складаються на його результат, плещемо про вольну волю, про злу волю або самоволю людини. І плачемо, коли рух по перекуті того паралелограма перейде через наше глупе, невидюще, егоїстичне серце і скалічить або бодай болюче торкне його.
    0
  • 2014-05-29 21:38 Имя: vlada

    Котрий мужчина не вміє поводитися з жінками, той ліпше зробить, коли не буде женитися. А вміючи, можна все зробити.
    0
  • 2014-05-29 23:37 Имя: vlada

    Перший раз чую про жінку, котра може нічого не сказати мужеві, коли не прийде в пору на обід.
    0
  • 2014-05-30 00:18 Имя: vlada

    — Але й юрист має серце, а серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову.
    0
  • 2014-05-30 00:27 Имя: vlada

    Кождий екзамен — то свойого роду лотерія: або виграю, або програю.
    0
  • 2014-05-30 02:53 Имя: vlada

    — Не судилось мені поділяти з тобою прозу життя, — промовляв він до фігури, що жила в його уяві, — та, може, се й ліпше. Ніякий шлюб, ніяка розлука не заборонить, щоб ти була поезією мойого життя.
    0
  • 2014-05-30 03:21 Имя: vlada

    Що вона йому? Примха, слабість волі, сентиментальний порив, соромний серед тих обставин, у яких він жиє тепер! І чим вона була для нього в житті? Нічим, дрібненьким епізодом, що заважить хіба за пилину супроти тої широкої поважної праці, якій він хоче — повинен — мусить віддати своє життя. Тепер якоюсь примхою долі їх стежки ще раз зустрілися — і що ж з того? «Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються! Таке буде й наше. Що вона мені тепер, і що я їй? Нічогісінько. Перелетні тіні, що мигнуть понад долиною і не лишать по собі нічого-нічогісінько…»
    0
  • 2014-05-30 06:32 Имя: vlada

    Літа минули — що ж, минули однаково для тебе, як і для мене. Обоє ми постарілися. Але проте ми не старі. А любов творить чуда. Вона відмолодить нас. Вона загоїть наші довголітні рани, покриє муравою забуття могилки наших молодих бажань, окрасить їх новим, хоч пізнім, але запахущим цвітом.
    0
  • 2014-05-30 07:06 Имя: vlada

    А у нас чи то вже натура така, чи такий здавна звичай, досить, що хто розбагатіє, той відвертає лице і серце від того люду, з якого він вийшов.
    0
  • 2014-05-30 08:50 Имя: vlada

    — А школа політичного життя — то так як школа плавання. Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ — власна проба, власна діяльність, власне вміння і власна відвага.
    0
  • 2014-05-30 10:10 Имя: vlada

    Політика — то не балакання на празниках та соборчиках! Вона вимагає не тільки вправного язика і міцних грудей, але також відважного серця, сильного характеру і завзяття і того духу незалежності, якого у нас цілими віками вбивали і притлумлювали різні чинники.
    0
  • 2014-05-30 10:31 Имя: vlada

    Подружжя — се ненастанний ряд обопільних уступок.
    0
  • 2014-05-30 11:15 Имя: vlada

    Певно, певно, більшина тих, що йдуть шукати чудового діаманту, або збиваються з дороги в темнім лісі, або знаходять скляні черепки. Але се ще не значить, що діамантів і зовсім нема і що знайти їх зовсім неможливо.
    0
  • 2014-05-30 11:48 Имя: vlada

    Мої товаришки всі стілько балакали про такі діаманти… ми й не уявляли собі, як багато нам прийдеться зустрічати в житті товченого скла!
    0
  • 2014-05-30 13:55 Имя: vlada

    Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини.
    0
  • 2014-05-30 14:05 Имя: vlada

    А людськість тим тільки и жиє, що одні її частки раз у раз гинуть, а замість них нові повстають...

    На дні
    0
  • 2014-05-30 14:56 Имя: vlada

    Лиш хто любить, терпить,
    В кім кров живо кипить,
    В кім надія ще лік,
    Кого бій ще манить,
    Людське горе смутить.
    А добро веселить,-
    Той цілий чоловік.
    0
  • 2014-05-30 15:22 Имя: vlada

    Тяжко-важко вік свій коротати
    У незнання сумерці німім,
    І хилитись, і в ярмі стогнати,
    До могили простогнати в нім.

    Тяжко-важко вік цілий боліти,
    А не знати навіть, де болить;
    Мучитись у горі, а не вміти
    Того горя й крихточку вменшить.

    А ще тяжче бачити всю муку,
    Знати добре джерело її,
    Але не могти подати руку
    Тому брату, що так стогне в тьмі.

    А ще тяжче гаряче бажати
    Волі, правди, братньої любви,
    Шарпатись у путах, гризти крати,
    А на волю встати не могти.
    0
  • 2014-05-30 17:06 Имя: vlada

    — Боярине, боярине, — сказав він сумним, теплим голосом, — занадто ти високо піднявся на крилах гордості, — але уважай! Доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути. Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!

    Захар Беркут
    0
  • 2014-05-30 20:10 Имя: vlada

    «Життя лиш доти має вартість, — говорив він частенько, — доки чоловік може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!»
    0
  • 2014-05-30 20:24 Имя: vlada

    Твої очі, як те море
    Супокійне, світляне:
    Серця мого давнє горе,
    Мов пилинка, в них тоне.

    Твої очі, мов криниця
    Чиста на перловім дні,
    А надія, мов зірниця,
    З них проблискує мені.
    0
  • 2014-05-30 21:14 Имя: vlada

    Я хтів зловить тебе, ось-ось,
    Та враз опали крила:
    З тобою жить не довелось,
    Без тебе жить несила.
    0
  • 2014-05-30 21:56 Имя: vlada

    Нехай ти тінь, мана, дім з карт
    І мрія молодеча,
    Без тебе жить – безглуздий жарт,
    І світ весь – порожнеча.
    0
  • 2014-05-30 23:17 Имя: vlada

    Сипле, сипле, сипле сніг.
    З неба сірої безодні
    Міріадами летять
    Ті метелики холодні.

    Одностайні, мов жура,
    Зимні, мов лихая доля,
    Присипають все життя,
    Всю красу лугів і поля.

    Білий килим забуття,
    Одубіння, отупіння
    Все покрив, стискає все
    До найглибшого коріння.

    Сипле, сипле, сипле сніг,
    Килим важче налягає...
    Молодий огонь в душі
    Меркне, слабне, погасає.
    0
  • 2014-05-30 23:43 Имя: vlada

    І ти прощай! Твого ім’я
    Не вимовлю ніколи я,
    В лице твоє не гляну!
    Бодай не знала ти повік,
    Куди се я від тебе втік,
    Чим гою серця рану.

    Мене забудь швиденько ти,
    Своїх діток люби, нести,
    Будь вірна свому мужу!
    І не читай моїх пісень,
    І не воруш ні вніч, ні вдень
    Сю тінь мою недужу.

    А як де хтось мене згада,
    Най тінь найменша не сіда
    На вид твій, квітко зв’яла!
    І не блідній, і не дрожи,
    А спокійнісінько скажи:
    “Ні, я його не знала!”
    0
  • 2014-05-30 23:57 Имя: vlada

    Та те, що в нас плаче,
    Горить і терпить,
    Що творить, що знає,
    Що рветься й летить –

    Те згасне, мов огник,
    Мов хвиля пройде,
    В безодні нірвани
    Спокій віднайде.
    0

Добавить комментарий



Каптча: