Книги

Надійка Гербіш


Вулиці - наче келихи, і небесні офіціанти наливають у них світло, тепло, додають трохи свіжого вітру й притрушують запахом кави з цинамоном.

Теплі історіїї до шоколаду
Тэги: над герб над

Комментарии:

  • 2014-05-29 11:19 Имя: vlada

    Так, так, усі ми маємо свої маски, й різні люди розкривають нас по-іншому. Комусь ми загадуємо загадки, а комусь розповідаємо таємниці. Для когось ми завжди будемо тим, що ми для них робимо. Або що робимо не для них. Для когось - тим, кого (або що) любимо. Хтось пам*ятатиме не нас, а наш образ у втіленні якогось міста. Чи місця. Чи навіть музики. Маски бувають такими різними.
    0
  • 2014-05-29 11:19 Имя: vlada

    Мені цікаво, де саме пролягає ота тоненька ниточка, звідки починається перший кілометр, а ще - де те теперішнє, де ота мить, про яку ми кажемо "зараз". Але не знахожду ні того, ні того. Миті перетікають поміж думок і слів, стають минулим, а нові приходять непомітно.
    0
  • 2014-05-29 13:31 Имя: vlada

    ...як добре, що ми наперед не знаємо, що з нами буде далі. А то своїм невірством ще би зіпсували зародження див.
    0
  • 2014-05-29 17:37 Имя: vlada

    Бо люди, які вміють так щиро, беззупинно й невтомно сміятися, вміють і лікувати чиїсь рани. Плачуть вони так само щиро.
    0
  • 2014-05-29 21:11 Имя: vlada

    Вокзал підсвічений ранковими променями і, здається, світиться сам. Я усміхаюсь йому спокійною усмішкою і думаю, що, напевне, вокзали - то не лише будівлі. А радше циганські намети подорожніх легенд.
    0
  • 2014-05-29 21:35 Имя: vlada

    Він каже, що я схожа на журнал і показує на обкладинку з вродливою дівчиною. Я сміюся й киваю. Так-так, на журнал. І подумки додаю, що, коли виросту - може - стану схожою на книжку.
    0
  • 2014-05-29 23:26 Имя: vlada

    Мені пригадуються слова Курта Воннегута про те, що невпорядковані плани на подорож - це уроки танців від Бога. І думається, що загубитися у місті, де літають чайки - це майже як одягти балетні туфельки й навчитися кружляти в повітрі.
    0
  • 2014-05-30 01:29 Имя: vlada

    З того часу Агнеса вчилася любити ранки. Тішилася тим, чого немає - бо відсутність якихось речей завжди виявляла присутність чогось значно кращого за них. Віддавати останнє потребуючим, дарувати подарунки просто так і святкувати свята поза червоними цифрами в календарі. Мріяти теплі мрії й готувати приємності для когось навіть тоді, коли їй самій було сумно.
    0
  • 2014-05-30 07:37 Имя: vlada

    Вона не знала, не могла вгледіти, роздивитися, запам*ятати, куди так швидко злітали слова, коли читалися книжки, коли літаки й потяги несли її далеко, коли він махав їй рукою на прощання і коли вона плакала.
    0
  • 2014-05-30 08:53 Имя: vlada

    Люблю, коли можна побачити людину вперше й одразу говорити з нею про мандри.
    0
  • 2014-05-30 11:23 Имя: vlada

    Біль потроху стихав, залишаючи по собі лише світлий сум і дуже багато любові. Сміяна збирала її в собі, пригоршнями, лагідно клала на старі рани, щоб загоїлися.
    0
  • 2014-05-30 12:10 Имя: vlada

    Восени люди так легко закохуються і помічають прекрасне в найдорожчих, кого знають давно-давно й уже навіть устигли звикнути.
    Ще осінь - це коли старі, дещо поіржавілі машини, залишені з якихось незрозумілих причин у двориках старих будинків, стають найкращим подіумом і виставковою галереєю для золотого, багряного, помаранчевого листя, що зривається, кружляє, падає і встеляє собою простір.
    Коли капелюшки й парасольки, стукіт черевичків по бруківці, свист старих тролейбусів і розгойдування випраної білизни на балконі - коли все-все-все навкруги розповідає кольорові казки, зі смаком відтінюючи їх вишуканою симфонією. І коли люди вірять у щастя.
    0
  • 2014-05-30 13:24 Имя: vlada

    Ти помічав, що, коли хворієш сам, понад усе хочеться, щоб твої найдорожчі були завжди здорові?
    0
  • 2014-05-30 13:26 Имя: vlada

    Знаєш, бути потрібним і бажаним завжди приємно. Але бути потрібним зненацька, а ще комусь, від кого цього не чекаєш, приємніше вдвічі!
    0
  • 2014-05-30 13:44 Имя: vlada

    Так дивно, вона лише не поскупилася на добре слово й кілька хвилин часу. А всередині мене знову загорівся ліхтарик з тонким, але рівним і якимось упевненим світлом.
    0
  • 2014-05-30 16:19 Имя: vlada

    Після розмов із ним муляє одна думка: чи варто витрачати добай кілька митей життя на безплідний жаль до себе, копирсання у власних помилках й пошуках шляхів утечі, якщо можна було заповними їх радістю простих речей? Буденною, але кольоровою.
    0
  • 2014-05-30 16:25 Имя: vlada

    Мілана постійно стреведжувала, що смачний і приємний ранок не може перерости в ненатхненний день.
    0
  • 2014-05-30 20:29 Имя: vlada

    Люблю, коли настає весна. Коли згадується лише хороше, мріється про світле, коли температура повітря така ж, як восени, але ти чомусь не кутаєшся у додатковий светр, а навпаки, скидаєш усе, що тепер зайве. Коли можна пити вранішню каву в саду, коли світла все більше, а дні все довші. Ну а ще люблю весну, бо з теплом у дні повертаються чарівні моменти: настає ніч, усі домашні поснули, а ти – в одній піжамі – прокрадаєшся з великим горнятком чаю в долонях на терасу і дивишся на зірки.
    0

Добавить комментарий



Каптча: