Книги

Ігор Зарудко


На жаль, дуже часто буває так, що двоє людей, провівши довший час разом, спілкуються між собою різними мовами, дивляться на речі різними очима, по-різному сприймають світ і навіть не помічають цього. Добре, коли вони розуміють, що він і вона – зовсім різні, і краще – коли це станеться якомога раніше, бо потім буде важко.

Матадор

Комментарии:

  • 2014-05-30 20:47 Имя: vlada

    Прикольно: часом життя підносить нам на таці всі наші бажання, часом навіть кладе їх у рот, та, коли ми цього не бачимо й не відчуваємо, воно, життя, пережовує нас самих, звільняючи місце для інших людей, для інших мрій та інших обставин.
    0
  • 2014-05-30 20:47 Имя: vlada

    Люди кохають одне одного. І страх погано, коли їхнє кохання, наче світка, горить собі на різних кінцях торта, а ти підставляєш руки, щоб віск не потрапляв у крем, зроблений чи то з маргарину, чи то з вершків. Із часом свічки згорають. На руках лишається віск, а в пам’яті – вогонь. За тиждень-другий вони, колишні закохані, спілкуються на різні теми – про фільми, про книги, про секс, про ліхтарі. А ти, з воском на руках, згадуєш, як вони палали…
    0
  • 2014-05-30 21:34 Имя: vlada

    Знаєш, одна з моїх колишніх, коли я їй заявив, що вже не можу бути з нею, сказала мені, що гратися з людьми не можна – це боляче. Я тоді не все зрозумів…Не грайся з людьми. Або роби щось, або не роби.
    0
  • 2014-05-30 21:36 Имя: vlada

    Час, наче ті дикі коні, мчить, не озираючися, наступає на тебе в мить твого народження, переступає через тебе. І ти все своє подальше життя намагаєшся його наздогнати. Той, хто йде в ногу з часом, - зануда. Усе, чого ти вимагаєш від себе, - бігти. Усе далі й далі. У незвідане, у невідкрите, у простори глобальності й непокори. У простори забутої та постійно бажаної свободи.
    0
  • 2014-05-30 22:30 Имя: vlada

    - Не знаю, Олесю, людство вигадало багато всього корисного. Ось тільки час…Часу ніколи не вистачає, бо його просто не існує. А нам завжди не вистачає того, чого ми не маємо. Є день. Є ніч. Є сонце. Є місяць. Є день. Є ніч. Коло за колом. Природний механізм, непомітний нам. Ми сприймаємо це як диво. Бо це і є диво. Ось твоя посмішка – це диво. Але є її ніхто не вигадував, а вона є. так і тут – часу ніхто не вигадував, а він є. і в тебе є коло. Ти посміхаєшся, не посміхаєшся, посміхаєшся, не посміхаєшся….
    0
  • 2014-05-30 23:02 Имя: vlada

    Із заплющеними очима ти бачиш як мінімум чорний колір, а як максимум – самого себе.
    0

Добавить комментарий



Каптча: